Психологічний практикум

Тест "Чи справді ваша дитина готова до школи?" За кожну ствердну відповідь нараховуйте один бал. Отже, поїхали:

Чи хоче ваша дитина до школи?
Чи приваблює дитину те, що вона може багато дізнатися і в школі буде цікаво навчатися?
Чи може ваша дитина самостійно займатися будь-якою справою, що потребує зосередженості протягом 30 хвилин (наприклад збирати конструктор)?
Чи правда, що в присутності незнайомих людей дитина зовсім не соромиться?
Чи може ваша дитина за картинкою складати оповідання мінімум з шісти речень?
Чи може ваша дитина розповісти напомять кілька віршів?
Чи може ваша дитина змінювати іменники за числами?
Чи вміє дитина читати ао складах або навіть чілими словами?
Чи вміє ваша дитина лічити до 10 і назад?
Чи може вона розв'язувати прості задачі на додавання та віднімання одиниць?
Чи любить вана малювати або розмальовувати картинки?
Чи може ваша дитина використовувати ножиці і клей (наприклад робити аплікації)?
Чи може вона зібрати розрізну картинку з п'яти частин за одну хвилину?
Чи знає дитина назви домашніх тварин?
Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад назвати одним словом "овочі" помидори, цибулю, картоплю)?
Чи любить ваша дитина займатися чимось самостійно - малювати, збирати мозаїку?
Чи розуміє вона і точно виконує словесні інструкції?

Результати:14-17 балів - можна вважати, що дитина готова до школи; якщо і винекнуть якісь складнощі, подолати їх буде досить просто.9-13 балів - усе добре; ви на правильному шляху, а замість запитань, на які ви відповіли "ні", допоможуть визначитися з подальшим напрямом роботи.8 і менше - дитина потребує консультацій лікаря-невропатолога.

ДИТИНА-ЛІВША (тестування)

Існує точка зору, що увесь світ побудований для праворуких і лівшам у ньому незатишно. Хтось вважає ліворукість ознакою обдарованості, а комусь це здається недоліком. Для вчених досі залишається загадкою, чому ж людина діє тією чи іншою рукою. У багатьох випадках можна говорити про спадкову ліворукість, не виключена й травма дитини під час народження, але ліворукість — це не хвороба і не відхилення. Є припущення, що всі первісні люди були лівшами, а з появою мови почали працювати обидві півкулі головного мозку й людина стала активніше користуватися правою рукою. Батьки часто ставлять питання - перевчати дитину-лівшу чи ні. Донедавна вважалося, що необхідно — ліворукі діти були "незручними", їм важко пристосовуватись у світі правшів. Але, втручаючись у біологічний механізм діяльності головного мозку, ми зумовлюємо стрес в дитини. Саме тоді цілком імовірним стає те, що діти пізно і погано починають читати, рахувати. Дані американських психологів свідчать, що у дітей, яких активно перевчають, може погіршитись зір, сон, апетит. Як же визначити ліворукість у дитини? Інколи це проявляється у ранньому віці, але до 4-5 років робити висновки зарано, бо до 2 років у дитини може переважати то одна, то інша рука. З 2 до 4 років активно працюють обидві руки. Якщо Ви сумніваєтесь у визначенні "головної руки", можете провести простенькі тести*:

попросіть підняти предмет (підніме ведучою рукою);
відкрити коробочку;
намалювати малюнок;
переплести пальці (зверху будуть пальці ведучої руки);
намалювати вертикальні смужки кожною рукою (ведучою рукою буде намальовано більше ліній, вони виглядатимуть охайнішими);

скласти предмети у коробочку (активно буде діяти домінантна рука, інша—лише притримує коробочку)

*Тестування краще проводити з 5 років.

Отже, шановні батьки! Допомагайте своїй дитині пристосуватися до цього світу. До речі, сьогодні для лівші створено безліч корисних речей, таких, як ручки, ножиці, клавіатура, швейні машини, існують також прописи для лівші-першокласника. Ставтеся до ліворукості, як до чогось звичайного. Не перевчайте дитину, природа все-одно візьме своє. Варто поговорити з педагогами, щоб не забороняли дитині користуватися тією рукою, якою їй зручно.

"Соціальна адаптація як комплексна проблема сучасності".

(Тренінг)

Мета: привернути увагу педагогів до актуальності та соціальної значущості проблемиадаптації; сформувати вміння ефективно використовувати потенціал гри в адаптаційнійперіод.Обладнання: роздрукований інформаційний матеріал, 5 різнокольорових клубків ниток,таблички: "Дівчинка", "Сім'я", "Дитячий садок", "Гра", "Радість".

Хід тренінгу

Вправа 1. Знайомство: слухачі вітаються, називають себе, висловлюють свої очікування від тренінгу.

Вправа 2. Розминка. Пригадуються випадки з власного життя: коли доводилось пристосовуватися до чогось, що саме допомагало в цьому; коли було важко та чому; як упоралися з цією проблемою, а якщо не змогли, то які висновки зробили. Оголошується тема та тема тренінгу.

Вправа 3. Велика психологічна гра "Мозаїка". Учасники семінару розподіляються на 5 підгруп (отримують картки з назвами квітів і довільно утворюють 5 "букетів"). Для кожної підгрупи - індівудуальний Інформаційний пакет Із певної теми: "Історичні аспекти походження вчення про адаптацію", "Види адаптації","Зміст поняття соціальна адаптація", "Механізм соціальної адаптації дитини". Слухачі ознайомлюються з наданим матеріалом і за сигналом тренера утворюють нові "букети". У новій підгрупі кожен переказує ту інформацію, яку отримав у попередній підгрупі зі свого інформаційного пакету. Потім за сигналом тренера всі повертаються у попередні "букети". Домовляються про презентацію, і кожна підгрупа подає свою частину інформації про проблему адаптації. .Запитання до слухачів під час обговорення теми: "Як розумієте поняття соціальна адаптація? Коли дитина стикається з цією проблемою? Як важка адаптація впливає на фізичне самопочуття дитини, на її соціально-емоційне здоров'є? Які умови поліпшують процес пристосування? Які механізми дитячої особистості слід розвивати для успішної адаптації?"У такий спосіб усі учасники активно опрацьовують зазначену тему, заглиблюються в неї, активізують власні адаптаційні механізми для своєї "міні-адаптації": до нового соціального оточення; до потреби засвоїти нову інформацію і зрозуміло донести її до інших слухачів; до необхідності діяти в команді та працювати на результат усієї групи.

Тренер узагальнює презентацію. Підсумовується робота учасників: кожен розповідає, що кори стисного він узяв для себе.

Вправа 4. Релаксація. Гра "Нитки". Для ілюстрації ігрової вправи запрошуються п'ятеро слухачів - їм роздають таблички з написами. Тренер у ході тренінгу використовує різнокольорові клубки.

Тренер: - Я розповім вам ось таку життєву історію. Була собі дівчинка (виходить учасник із табличкою "Дівчинка" та клубком жовтих ниток). У неї була сім'я (виходить учасник із табличкою "Сім'я" та клубком червоних ниток, і тренер ниткою з'єднує його з "дівчинкою"). Дівчинка мала свою кімнату, іграшки, з якими любила гратися (виходить учасник із табличкою "Гра" та клубком зелених ниток, і тренер ниткою з'єднує його з "дівчинкою"). Від цього вона отримувала багато втіхи та радості (виходить учасник із табличкою "Радість" та клубком оранжевих ниток, і тренер ниткою з'єднує його з "дівчинкою").Коли дівчинці виповнилося п'ять років, батьки, щоб підготувати доньку до школи, відвели її до дитячого садка (виходить учасник із табличкою "Дитячий садок" та клубком синіх ниток, і тренер ниткою з'єднує його з "дівчинкою"). Звикати до нових умов життя, до вимог дошкільного закладу дівчинці було важко.Тут ій не вистачало звичайної батьківської опіки, вільного режиму дня та ще багато чого. Вона перестала гратися (переривається нитка, що веде до "гри"), у неї зникла радість (переривається нитка до "радості").Це помітила вихователька. Вона порадилася з батьками та психологом, дівчинку включили в адаптаційну тренінгові групу. Завдяки заняттям у цій групі вона змогла подолати адаптаційні труднощі й знову стала гратися (відновлюється зв'язок "дівчинки" з "грою"), почала охоче відвідувати дитячий садок, і до неї повернулася радість (відновлюється зв'язок із "радістю"). Так сім'я і дитячий садок допомогли дівчинці.Слухачі обговорюють вправу: висловлюють погляд на проблему, подають варіанти її розв'язання, обмінюються враженнями. Наприкінці підбиваються загальні підсумки зустрічі.

Вправа 5. Прощання.Особливі труднощі педагоги відчувають тоді, коли мають самостійно розробляти заняття у формі тренінгу. Даються взнаки недостатні знання ігор та ігрових технік, які можна можна було б застусовати в адаптаційний період, відсутність досвіду тренінгової роботи: Щоб полегшити вихователям планування занять, ми пропонуємо їм ігри, ігрові вправи та життєві ситуації, які спрямовані на:

• Знайомство дітей між собою та ознайомлення з умовами життя в дошкільному закладі; орієнтування в нових соціальних умовах;

• Визначення мотивів відвідування дитиною дошкільного закладу; ролі дитячого садка в її житті;

• Забезпечення психо-емоційного комфорту, коригування емоційних станів у гіперактивних та гіподинамічних дітей;

• Розвиток комунікативних здібностей, соціальної компетентності дитини, ігрових навичок.Варіюючи зміст програми, використовуючи поданий інформаційний матеріал, Керівники семінару-практикуму можуть самостійно розробляти тренінги для педагогів, а вихователі - використовувати засвоєні ігри для міні-тренінгів, індивідуальних та мало групових форм роботи з дітьми.

ЗАМКНУТА ДИТИНА ДІАГНОСТУВАННЯ ЗАМКНУТОСТІ ТА її ПСИХОКОРЕКЦІЯ

Замкненість — це порушення особистісного розвитку, що виявляється у відстороненні від товариства інших людей унаслідок послаблення емоційного зв'язку з оточенням.

Ознаки замкнутості:

а) уникання товариства інших людей;

6) сором'язливість;

в) емоційна холодність;

г) пригнічений настрій;

д) підозріливість;е) недовіра до людей;

У чому ж полягає різниця між сором'язливістю та замкнутістю? Щоб відповісти на це запитання, необхідно пригадати, що таке комунікативні здібності дитини. Це певні індивідуально-психологічні особливості особи, що передбачають три умови:

а) я хочу спілкуватися з іншими (мотивація спілкування);

б) я знаю як спілкуватися з іншими (ознайомлення з комунікативними навичками);

в) я вмію спілкуватися з іншими (рівень опанування комунікативних навичок).

Сором'язлива дитина знає, як спілкуватися з іншими, але не вміє. Не може реалізувати ці знання.Замкнута дитина не хоче і не знає, як спілкуватися. У відмінності психологічних особливостей спілкування замкнутих і сором'язливих дітей полягає секрет корекції цих якостей.Насамперед необхідно з'ясувати можливі причини замкненості:

а) тривалий стрес (наприклад розлучення батьків);

б) емоційна депривація внаслідок тривалого перебування в лікарні без батьків чи інших близьких людей, небажаності дитини, холодного чи байдужого ставлення до неї тощо;в) індивідуальні патологічні особливості емоційної сфери (надмірна збудливість, інертність психічних процесів тощо);

г} замкнутість як вияв важкого психічного розкладу — аутизму; несформованість психічних механізмів соціальної перцепції — ідентифікації, симпатії, рефлексії;

д) невдачі у значущій діяльності впродовж тривалого часу;

е) несформованість комунікативних умінь, соціальна некомпетентність — невміння поводитися в колективі.У роботі із сором'язливою дитиною слід сформувати в неї комунікативні вміння.

Але якщо дитина замкнута, то роботу зосереджують на формуванні бажання спілкуватися й розвитку комунікативних навичок. З огляду на це й добирають вправи на коригування сором'язливості й замкнутості.Замкнутість виявляється в поведінці дитини досить рано й зазвичай у ранньому віці виявляється як занепокоєння, емоційна неврівноваженість, плаксивість, погіршення апетиту, порушення сну. Спостереження свідчать, що цим дітям притаманний також страх перед чужими людьми, занепокоєність і скутість у новій ситуації.Як правило, такі діти дуже прихильні до матері й важко переносять її відсутність.У спілкуванні із замкнутою дитиною слід постійно розширювати коло її пасивного спілкування, наприклад, розмовляти у присутності маляти з незнайомою або малознайомою людиною. При цьому виникають такі умови, у яких дитина почувається спокійно й безпечно, наприклад, під час розмови тримати її за руку або погладжувати по головці.У процесі поступового залучення дитини до товариства інших людей поступово формуємо в неї спокійне й адекватне ставлення до спілкування, розвиваємо навички спілкування, вдосконалюємо мову.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ І ВИХОВАТЕЛЯМ

1. Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця та знайомте з новими людьми.

2. Наголошуйте на перевагах і користі спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви дізналися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із іншою
людиною.

3. Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.Робота з подолання замкнутості досить складна і тривала. Тому в ДНЗ мають тісно співпрацювати психолог, вихователі та керівництво закладу. Психолог має регулярно проводити психокорекційні й розвивальні заняття з корекції замкнутості, розвитку емоційної сфери, а також коригувати інші емоційні стани (агресивність, тривожність, імпульсивність тощо).

А зараз — вправи та ігри, що стосуються саме корекції замкнутості.

1. Незнайко (з трьох років)

Мета: гра сприяє розвитку виразності жестів. Замкнута дитина легше вступає в контакт, використовуючи немовні форми спілкування.

Хід гри: кожна дитина — Незнайко. Ведучий (дорослий) ставить дітям різні запитання. А вони лише знизують плечами й розводять пуками.Виразні рухи: припідняті брови, опущені кутики рота, при підняті плечі, руки злегка розведені в боки. долоні розкриті.Після гри визначають найкращого Незнайка.

2. Зобрази приказку (з п'яти років)
Мета: гра сприяє розвитку вміннявикористовувати не тільки мовні засоби спілкування.

Хід гри: діти розбиваються на підгрупи.Кожна підгрупа задумує якусь приказку і зображує її за допомогою міміки та жестів. Вибираються дуже прості і знайомі усім дітям приказки. Інша група відгадує, яку приказку зображують.

3. Близнюки (з п'яти років)Мета: вправа допомагає усвідомити й прийняти свої індивідуальні особливості та особливості інших людей.Хід гри: обігрують сюжет, коли всі навколо стали абсолютно однаковими, однаково мислять, одягаються тощо. Після гри проводять обговорення, чи всім сподобалося бути однаковими, у чому полягали труднощі.

4. Закінчити речення (з чотирьох років)
Мета: вправа сприяє підвищенню впевненості в собі, у своїх силах.

Хід вправи: діти по черзі закінчують кожне з речень: Я хочу... Я вмію... Я зможу... Я доможуся...

5. Смак (з п'яти років)

Мета: гра допомагає розвинути впевненість у собі і засвоїти деякі принципи спілкування у присутності великої кількості людей, а також тренує уміння вести розмову.

Хід гри: для цієї гри можна використовувати будь-які підсобні матеріали. її охоче сприймають замкнені діти, оскільки вона схожа на відому телевізійну передачу, яку полюбляє дивиться дитина. Для проведення цієї вправи можна використовувати й інші передачі, важливо лише, щоб вони подобалися дитині.Дитині пропонують уявити, що вона — найкращий кухар на світі і її запросили виступити в телевізійній передачі «Смак», щоб продемонструвати способи приготування смачних страв. Для цієї гри необхідно вибрати ведучого передачі (ним може бути дорослий). Бажано також, щоб були присутні глядачі.

6. Малюнок "Я в майбутньому» (із чотирьох років)

Мета: вправа дає змогу усвідомити можливість подолання замкнутості, дати дитині перспективу на майбутнє і впевненість у власних силах.

Хід вправи: дитині дають завдання намалювати себе такою, якою вона бачить себе у майбутньому. Обговорюючи з нею малюнок, запитайте, як вона себе почуватиме, якими будуть її взаємини з батьками, братом або сестрою, однокласниками, друзями.

7.. Дзеркало (із чотирьох років)

Мета: розвивати здатність до симпатії, увагу до іншої людини і вміння відчути внутрішній ритм іншої людини, якомога точніше відобразити його

Хід гри: двоє дітей стають обличчям одне до одного й домовляються про свої ролі: один — ведучий, інший — «дзеркало». Руки учасників підняті на рівень грудей і повернені долонями назустріч один одному. Ведучий починає виконувати довільні рухи руками, а той, хто виконує роль дзеркала, прагне відобразити їх у тому самому ритмі. Ролі кілька разів змінюють

8. Клубочок (із чотирьох років)

Мета: гра спрямована на подолання психологічних бар'єрів спілкування, створення атмосфери відкритості й безпеки

Хід гри: гра також корисна в компанії малознайомих дітей. Діти сідають у коло, ведучий, тримаючи в руках клубочок, обмотує нитку навколо пальця, ставить довільне запитання, яке його цікавить (наприклад: «Як тебе звуть»; «Чи хочеш ти зі мною товаришувати?»; «Що ти любиш?»; «Чого ти боїшся?» тощо). Гравець ловить клубочок, обмотує нитку навколо пальця, відповідає на запитання, а потім ставить своє запитання наступному гравцю.Отже, у кінці гри клубок повертається до ведучого. Усі бачать нитки, що зв'язують учасників гри в одне ціле, визначають, на що схожа фігура, багато дізнаються одне про одного, згуртовуються.

Примітка: якщо ведучий змушений допомагати дитині, якій складно, він при цьому бере клубочок назад, підказує і знову кидає дитині.Можуть розповісти про свої здогадки. Після того як усі бажаючі висловляться, необхідно запитати у гравця, чи були серед цих дітей ті, які зрозуміли його правильно. Після обговорення виступатиме наступний гравець.Необхідно допомагати дітям. Через деякий час вони зрозуміють зміст гри і зможуть цілком насолодитися цією формою імпровізації.Доцільно провести аналіз вправи, поставити дітям такі запитання:З виступів яких дітей тобі вдалося зрозуміти, що вони полюбляють робити?Хто з дітей полюбляє робити те саме, що й ти?Чи складно було пояснити щось іншим без слів?Чи складно було вгадати?При цьому бере клубочок назад, підказує і знову кидає дитині.

9. Що я полюбляю робити... (із шести років)

Мета: у вправі діти мають змогу розповісти щось про себе, виявити оригінальність і артистизм. Оскільки гра побудована за принципом відгадування, вона подобається дітям і розвиває допитливість.

Хід гри: запропонувати дітям краще пізнати одне одного. Для цього хтось один вибере щось, що він полюбляє робити, і почне мовчки показувати це іншим. Ті уважно дивляться, що робить той, хто виступає, і намагаються вгадати, що він хоче сказати, але поки що самі нічого не кажуть. Тільки-но учасник закінчить свою пантоміму, усі можуть розповісти про свої здогадки. Після того як усі бажаючі висловляться, необхідно запитати у гравця, чи були серед цих дітей ті, які зрозуміли його правильно. Після обговорення виступатиме наступний гравець.Необхідно допомагати дітям. Через деякий час вони зрозуміють зміст гри і зможуть цілком насолодитися цією формою імпровізації.Доцільно провести аналіз вправи, поставити дітям такі запитання:З виступів яких дітей тобі вдалося зрозуміти, що вони полюбляють робити?Хто з дітей полюбляє робити те саме, що й ти?Чи складно було пояснити щось іншим без слів?Чи складно було вгадати?

10. Тільки разом... (із шести років)

Мета: під час гри діти мають змогу відчути те саме, що й їхній партнер. Для цього їм необхідно звикнути одне до одного. Дуже добре, якщо в дітей є змога пограти в цю гру з різними партнерами.

Хід гри: запропонувати дітям розбитися на пари і стати спиною до спини, потім запропонувати їм повільно, не відриваючи своєї спини від спини партнера, сісти, а потім так само підвестися. Попросити дітей визначити, з якою силою необхідно спиратися на спину свого партнера, щоб обом було зручно рухатися.Доцільно проаналізувати вправу, поставивши дітям такі запитання:

З ким тобі було найлегше сідати й підводитися?
Що було найважчим у цій вправі?

ДИТЯЧІ СТРАХИ

Основні причини дитячих страхів

Емоційний стан матері під час вагітності .
Спадкове захворювання нервової системи.
Внутрішньо сімейні причини, що сприяють формуванню невротичної особистості.
Конфліктність в оточенні дитини.
Неповна сім’я.
Наявність страхів у батьків та гіперопіка, що формує у дитини відчуття невпевненості перед світом.
Надмірна кількість заборон.

Причини по Стенлі Холлу.

Конкретний випадок ( вкусила собака ).
Особливості характеру дитини ( тривожність, вразливість, невпевненість у собі ).
«Залякуюче» виховання.
Тривожні батьки ( гіперопіка ).
Дитячі фантазії.
Наявність іншого відхилення ( невроз, порушення сну, заїкання ).

Профілактика виникнення страхів.

Поради для батьків:

Знайдіть причину, джерело страхів.
Кожного дня спілкуйтеся з дитиною віч – на- віч, діліться секретами, тривогами.У ставленні до дитини орієнтуйтесь на її позитивні якості.
Повідомляючи дитину про певну вимогу, чи заборону, робіть це в дружній формі, м’яко, без тиску.Враховуйте бажання і смаки дитини при годуванні.
Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватися як метод виховання.
Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини прагне до тіснішого контакту з матір’ю. Задовольніть цю потребу і побудьте, доки дитина засне.
Позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями, передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. ( розкажіть дитині чого ви в дитинстві боялися, і як з цим справилися).Навчаючи дитину писати, використовуйте олівець з гумкою, щоб вона могла витерти те, що вийшло невдало ( усувається страх неуспіху
Розширюйте коло людей, до яких дитина не байдужа, з близькими, дитина легко долає страхи.Не дозволяйте дітям переглядати фільми жахів, бо малята ще не вміють чітко розділяти вигадку і реальність. А фільми зі сценами насилля можуть розвити садистські нахили, їх треба усувати.
Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. ( в зоопарку є тварини і хижі, які можуть проявляти агресивні реакції, про це варто поговорити зарані з дитиною, щоб запобігти переляку ).
Більше грайте з дитиною, голубте, наповнюйте її емоційне життя.

Поради для вихователів:

На початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками.
Коли з’являється новенький, дайте можливість дітям самостійно пояснити правила поведінки у колективі (профілактика страху бути неприйнятим у колективі ).
Придумайте для окремих дітей умовний «секретний сигнал», який нагадував би їм про те, що вони не правильно вчинили і треба виправитись (профілактика та корекція страху неуспіху, страху бути висміяним ).
Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналізувати не словом, а знаком при необхідності зміни поведінки дітей. Червоний трикутник – говорити не можна, синій – дозволено. ( профілактика страху словесного покарання ).
На заняттях використовуйте прийом гуманної особистістно орієнтованої педагогіки співробітництва – «відповідь на вушко». (профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді ).
Обговорюйте з дітьми різноманітні способи виходу із ситуацій, які сталися чи могли статися з ними. Надайте дітям можливість визначити їхні страхи.
Обговоріть з ними випадки, які показали б, що те чого вони бояться, зовсім не страшне.Створюйте умови, що сприяють встановленню дружніх стосунків між дітьми. (профілактика страху самотності, страху конфлікту ).
Придумайте разом з дітьми різні способи похвали.
Проводьте « день гарного настрою», « день усмішки».
Визначте дітей, які схильні усамітнюватися, і стежте, щоб інші діти запрошували до ігор.

Поради для практичних психологів:

Проведіть з дітьми бесіду про те, якою вони бачать свою групу, та які стосунки хотіли б мати з іншими дітьми. (профілактика страху конфліктів у колективі).
Проводьте консультації з батьками дітей, які мають страхи з обов’язковою похвалою їх позитивних сторін.Допоможіть дитині пізнати свою індивідуальність: тембр голосу, тип волосся, запевніть дитину, що вона неповторна і гідна поваги та любові.
Роздайте аркуші поділені лінією навпіл. Нехай на одній половині аркуша дитина намалює себе. Портрети повісьте на стіну і запропонуйте дітям дібрати для кожного слова, що описують характер друзів. Впишіть їх у вільну колонку біля портретів. Кожна дитина може забрати портрети додому.
Проведіть гру « Телесеріал». Кожна дитина на довгій смужці малює серію малюнків, що ілюструють основні події його життя. Потім, протягуючи смужки через «телевізор» (коробку з віконцем), діти переглядають серіал. Кожен демонструє і коментує свій фільм.
Допоможіть дітям навчитися визначати та виражати свої почуття, переживання, враження, настрій. Послухайте з малюками записи музичних творів, що виражають ті чи інші почуття.
Обговоріть різні невербальні засоби вираження почуттів.
Забезпечте дітям можливість використовувати на заняттях персонажів лялькового театру: обігруйте з ними різні життєві ситуації, та питання що хвилюють дітей.
Ігри, розваги, фізичні вправи у поєднанні з сенсомоторними, з малюванням, читанням художньої літератури, переглядом та обговоренням фільмів не тільки сприяють послабленню страхів, а й допомагають цілковито їх позбутися.

ПРАКТИЧНА РОБОТА ПО ПРОФІЛАКТИЦІ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

1. Управління нічними сновидіннями.

Сни займають важливе місце в житті та творчості дитини. Велика частина душевного життя проходить у мріях, фантазіях та сновидіннях. А якщо сон неприємний, то він на протязі дня присутній у душі дитини. Тому важливо навчитися позбавлятися від поганих снів.

Завдання:Спробуй згадати сон, який здався тобі страшним.Постарайся побачити його і переробити так, щоб він закінчився добре, весело.Якщо хочеш намалюй його або напиши, що в тебе вийшло.Використай метод «співвідчуття» - це вміння і побачити сон, і відчути запах, почути звуки.Постарайся під час засипання ( дрімоти ) заказати собі сон ( побажай побачити мультик або сон в якому ти зробиш те, що вдень не зміг), просто думай про це.

2. « Ніби то вмирання».

Хочемо ми цього чи ні , але ми сваримося з батьками, друзями. Ми відчуваємо, що вони не справедливі до нас, і хочемо їх наказати. Ми говоримо: « Ось умру – тоді узнаєте!». Уявляємо їх страждання і прощаємо їм, тому що бачимо, що нас все ж люблять, і « ніби то вмирання» перед сном переходить у спокійне сновидіння.

Завдання:Спробуй перед сном уявити, що ти « ніби то вмер», перетворився у свого знайомого і прийшов до своїх образників, для того, щоб розказати про свою смерть.Після того, як ти почуєш співчуття, і жалість про те, що тобі причинили біль і їм дуже шкода, повертайся назад, в самого себе. Опиши або намалюй, що ти уявив.

3. Графічні імпровізації страху.

Страх можна намалювати або конкретним, або абстрактним. На це треба мати достатньо часу.Інструкція: Не думай, як намалювати. Не намагайся малювати красиво, « відпусти руку», хай вона малює сама, не командуй нею. Скажи собі: « Що вийде, те вийде».

Завдання:Включи музику, розслабся і уяви свій страх у вигляді малюнку.Намалюй страх, як ти його бачиш. Покажи частину тіла, в якій знаходиться страх.Постарайся забути цей страх: порви картинку на дрібні шматочки;спали картинку;відправ страх на поїзді в «країну страхів».

4.Забування.

« Чи можна навчитися забувати за власним бажанням?»Так, але цьому треба вчитися.

Завдання:Вибери картинку, яку ти намалював і хочеш забути .Подивись на неї дуже уважно.Включи музику, розслабся. Відчуй музику, розчинись в ній.Уяви перед собою свічку і картинку, яку ти вибрав. Помісти картинку в полум’я свічки. Картинка горить, перетворюється на попіл. Картинка згорає і забувається.Скажи собі в цей момент:картинка забувається на час (на все життя), вона згорає.Я бачу як вона перетворюється на попіл, чую запах.Вона забувається все більше і більше.Я не можу її згадати.Виходжу із стану забуття, голова світла, я добре відпочив.

5.Комбіновані методи.

Ефективні при роботі з дощечками (тактильна пам’ять).Кожна дощечка має різну поверхню, яка асоціюється з різними предметами та різними почуттями. Вони є приємні та неприємні. Добре, якщо виникнуть реальні спогади. Одна дощечка змінює іншу, і, відповідно, один спогад змінює інший.Завдання:Візьми 5 – 10 дощечок з різною поверхнею.Розклади перед собою в ряд – від неприємної на дотик, до найприємнішої. Все це роби з закритими очима, щоб вибрати дощечку могли пальці, а не очі. Бо на погляд неприємна може здатися іншою.Сядь зручно і наділи спогадами кожну дощечку – від неприємних до найприємніших. Опиши або намалюй, що в тебе вийшло.

ІГРОВІ ТЕХНІКИ НА ДОПОМОГУ АДАПТАЦІЇ

Ознайомлювальний блок: "Нумо, познайомимося!"(три-чотири заняття)

Завдання: знайомство у системі: "дорослий — дитина", "дитина — дитина"; налагодження позитивних контактів; корекція емоційного стану; розвиток навичок спільної діяльності; вправляння у ввічливому звертанні та активному налагодженні контакту.

Гра "А мене звати..."

Мета: розвивати бажання познайомитися, вчити ввічливо звертатися одне до одного; розвивати відчуття єдності, причетності до групи.Матеріал : квітка або м'яч.Хід. Кожна дитина, стоячи у колі, звертається (по черзі) до свого сусіда праворуч, передає йому квітку або м'яч, називає своє ім'я і за бажанням трохи розповідає про себе. Наприклад: "А мене звуть Настя, мені шість років, і я хочу ходити до дитячого садочка "Сонечко".

Гра "Нехай наші пальчики стануть друзями"

Мета: вчити різноманітних способів знайомства; розвивати координацію рухів, дрібну моторику, пам'ять.Хід. Діти шикуються у дві шеренги обличчям одне до одного. Спочатку вони з'єднують долоньки однойменних рук, промовляючи слова:Дружать наші малюки,Подружімось я і ти.На слова:Раз, два, три, чотири, п'ять...Оленко —торкаються пучками пальців одне одного. Розпочнемо рахувать. Раз, два, три, чотири, п'ять... Маринко, І скінчимо рахувать.

Гра "Луна"

Мета: вчити запам'ятовувати імена дітей групи; розвивати єдність, задоволення від перебування в центрі уваги.Хід. Діти сидять кружка на килимі або на стільцях. Дитина, яка сидить праворуч від вихователя, промовляє своє ім'я і плескає у долоні ось так: "Да-нил-ко, Да-нил-ко", а діти всієї групи повторюють за ним це ім'я, як луна. Отож ім'я кожної дитини буде повторене кілька разів.

Рухлива гра "Равлик"

Мета: продовжувати знайомити дітей одне з одним; розвивати увагу, пам'ять, уміння відповідати на сигнал.Хід. Діти довільно рухаються по кімнаті, а на сигнал: "Равлик!" — присідають, називаючи по черзі своє ім'я, і набирають пози равлика.

Гра "Велике дерево"

Мета: вчити відчувати, що разом, у гурті краще і гратися, і вчитися, і працювати, і відпочивати; розвивати позитивну мотивацію до відвідування дошкільного закладу.

Хід. Діти стоять у колі, побравшись за руки, утворюючи велике, сильне дерево. Прислухаються, як шелестять його листочки, коли дме вітер (діти разом розгойдуються). Відчувають, як воно живе, дихає (дихають разом: крок уперед — вдих, піднімають руки; крок назад — видих, опускають руки. Доходимо висновку: коли ми разом — нас багато, і ми велике, міцне дерево.

Ігри в період адаптації:

«Паровозик»

Діти стають у коло. По черзі вони виступають у ролі ведучого, який показує рухи (без слів). Ведучий — як паровозик, що веде за собою вагони, що повторюють його рухи. Діти - «вагончики» повинні повторити те, що зображує ведучий, і, якщо він показує не просто набір рухів, а якусь людину або тварину, відгадати, кого він зображує.

«Ми різні»

Розвиває довіру дітей: дітей просять розбитися на дві команди трохи незвичайним способом. їм пропонується зазирнути один одному в очі і вишикуватися в ряд за кольором очей, починаючи з дітей з темними очима, а потім зі світлими.

«Вгадай»

Діти стають у коло. По черзі вони виступають у ролі ведучого, який показує рухи (без слів). Усі діти повторюють рухи і відгадують, кого він зображує (півня, ведмедя).Ця гра без слів допомагає замкнутій дитині легше вступити в контакт з однолітками.

«Вияви увагу до іншого»

Діти стають у коло, по черзі говорять щось позитивне одному з учасників гри. Знаками уваги можуть відзначати особистісні якості, зовнішність, уміння, манеру поведінки. Гра вчить дітей виражати своє позитивне ставлення до інших людей, робити і приймати знаки уваги.

«Збирачі»

Багато дрібних іграшок розкидано на підлозі. Учасники гри розбиваються на групи по 2—3 особи і беруться за руки. За сигналом ведучого двома вільними руками кожна трійка повинна зібрати якнайбільше предметів. Після того, як усі предмети зібрано, кожна трійка підраховує кількість наявних предметів. Звучить весела, енергійна музика.